Вкрите хмарами небо стиха плакало дощем. Він шелестів у кронах дерев, поміж травою і на сірих стінах будинків закинутого селища. Поіржавілі хвіртки рипіли від подувів вітру. Дощ моросив і огортав легким ореолом дівочу фігуру, що стояла на комині одного з будинків, накритого червоною черепицею. Вода стікала по блідому обличчю і волоссю кольору морської глибини. В її очах плавали хмари, а погляд впирався у розмоклу землю. Дощові струмочки укрили обличчя, і ніяк не можна було збагнути, чи це просто краплі, а чи гіркі сльози. Селище мовчало і лиш шум води, що лилась на землю відлунював у його закутках.
"Цей світ було сплюндровано…"
* * *
Спокій в одну мить був зруйнований вибухами снарядів, а разом з ними прийшла жорстокість. Люди пішли проти людей. Не люди – монстри. Вони руйнували, мучили й вбивали. Вони не мали жалю в своєму серці. Не люди зовсім. Монстри без душі. Вони прийшли у світ, щоб знищити його.
* * *
Вона ховалась у підвалі дому. І кожен шерех змушував тремтіти.
Хотілось їсти.
Відлуння вибухів неначе стихло. Вона наважилась відкрити двері.
Тихий шелест кроків перебігав від одного сховку до іншого.
Занадто захопилась. Удар. І тихий біль в потилиці.
* * *
Вони знущались. Це вже було навіть звично. Але сплюндроване тіло все ще тремтіло від страждань. І так хотілось тиші.
Мотузка обіймала шию. Кисень закінчувався. Темрява перед очима. Бридкий регіт востаннє донісся до вух.
* * *
Захмарені очі звели свій погляд до неба. Дощ ставав все сильнішим. Але руїнам було байдуже. Вони вже мертві й більш не оживуть. Фігура зістрибнула на дах і поволі пройшлась по черепиці. Вона простягнула руки у небо немов бажаючи обійняти все довкола. Тихий подих зірвався з вуст і сльози втонули в дощі. Обважнілі від вологи крила декілька раз ударили по повітрю. І хоч пір’я було вщерть мокре, але дівчина змогла здійнятись вгору. Іще один погляд на землю. Вона скоро полетить звідси, а світ і далі чекатиме свого кінця, тонучи у нескінченній зливі.
復活身
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586634
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: Fukkatsumi