Час не лікує рани, як цілюща глина,
затям одне: людину рятує людина.
Новий запах парфумів просочує шкіру,
невивчені дотики рук сповзають по тілу.
Невпевнений погляд й поцілунки несмілі,
знову подих переповнює незрозумілий.
Чужий голос в телефоні стає уже рідним,
непомітно переходить в розряд необхідних.
Сором'язливі усмішки, недоспані ночі,
емоцій потік, то живіт так метелик лоскоче.
Обійми міцні, розмови за чашкою чаю,
прогулянки, квіти, кіно, на ніч "скучаю".
Поїздки, вечірки і танці до самого ранку,
невимушене мовчання опісля на ґанку.
Погодься: не в часі криється причина,
запам'ятай собі: людину рятує людина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586495
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: Аліна Олександрівна