Живе чудо.
Стою і дивлюся на воду,
І захоплює подих мені:
Такого чуда не бачила зроду,
Що діється тут в глибині.
Від мене й до іншого краю,
Мов небо, та синя вода
Зеленим відтінює, грає,
Мов дихає, наче жива.
Спокійно пливе, як істота,
На сонці блищить, виграє.
Одна тільки в неї турбота:
Дзеркалам красу подає.
Тоді пливуть хвилі пластами,
Ще й знизу вверх і зверху вниз,
Суцільні й, немов щільниками
Й наче срібні сітки на них.
І все це пульсує і скаче,
В промінцях міниться, блищить,
Радіє, сміється неначе,
І серце мені веселить.
Вплітаються, крадьки, рослини
У цей веселковий танок.
І тисячі дивних рибинок
Співають своїх співано́к.
Свій відблиск кидає на скелі –
Долоні двох кам’яних рук,
Цього чуда живого оселі:
Хто бачить, захоплює дух.
Одному Тобі тільки слава –
Богу Творцю неба й землі!
То мудрість Твоя все зіткала,
Принесла любов на крилі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586456
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Тріумф