Як важливо щоб люди тебе розуміли,
І мовчання твоє не сприймали в штики,
Бо, колись, помовчати захочеш таки,
А... у тебе летять прокурарені стріли.
І душа, як великий та дивний їжак,
У якого голки не такі як у інших,
Ти не хочеш терпіти ті постріли більше,
Бо вже надто багато подібних відзнак.
І ідеш тоді геть, переповнена болем,
Оглядатися більше немає причин
І, ніхто зупинити не зможе нічим,
Бо та біль, вочевидь, не пройде вже ніколи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586449
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Патара