Посеред міста, вкритого тріщинами та буйною рослинністю, лунко гула тиша. Вітер гуляв по пустельних вулицях, час від часу відганяючи важкі сірі хмари від яскравого лику сонця. Крихітні промінчики, що прорвались до землі, заплутались у скуйовдженому кривавому волоссі. Вуста склались у трубочку і повітря вихопилось із грудей тихим свистом. Простенька мелодія розсипалась навколо, змушуючи тишу замовкнути. Один з промінчиків впав на обличчя, освітивши очі які колись грали яскраво-зеленою барвою, але зараз настільки втратили свій колір, що видавались прозорими. Юнак крутнувся на одній нозі, балансуючи на вершині монумента, що колись вражав світ своєю грандіозністю і завше збирав навколо себе людей.
"А це було справді епохальне місце…"
* * *
Гул натовпу на майдані заглушував усі інші звуки. Люди хотіли, щоб їх почули. Патріотичні гасла то тут то там вигулькували із загальної маси звуків. Усе було просто. Народ стояв і плекав надію.
* * *
Ніхто і не встиг помітити, коли все стало настільки жахливо. Крики, сповнені болю й страждань, пронизували повітря. Майданом ішла смерть у чорній формі. Люди втікали й ховались. Вони жадали жити і врешті-решт прокинулись.
* * *
Реальність вертілась, немов збожеволіла карусель. Бездушність ховалась у затінках дерев та на дахах будинків. Вона вистрелювала кулями у світ.
Липка червона кров заповнювала поле зору.
* * *
Юнак зітхнув і криво посміхнувся. Це місто було повне привидів свого колишнього життя і можна було упізнати їх усіх. Він звів бліді очі до неба, на якому нарешті змогло виборсатись з-під хмар сонце. Вітер м'яко гладив криваве волосся. Постать хитнулась назад і зісковзнула з вершечка монумента. Мить тиші. Зашелестіло пір'я. Величні крила розгорнулись за спиною. Змахнувши ними, юнак здійнявся над містом. Світ чекав свого кінця, а він прийшов, щоб провести його в останню путь.
復活身
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586404
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Fukkatsumi