А можна дихати тобі в плече?
Губами рахувати родимки на шкірі?
І просто забувати те, що час тече
у швидкоплинному життя ефірі.
Я б поцілунками знімала твою втому
й навшпиньки пробігала босоніж
по золотистому паркету твого дому
з обійми розкритими навстіж.
Лишала б у кишенях посилання,
смішні листівки, фото і запИски.
І готувала б милі чаювання
очей ловивши променята-зблиски.
Я б із мереживом тонку носила блузу
й звабливо потягалась кошеням,
ти б не бажав для себе іншу музу –
я б море світла несла твоїм дням.
На кухні б тихо муркотіла пісню,
тонку і ніжну, поки закипає борщ
Тобі б без мене бракувало кисню,
а ще ми цілувалися б у дощ...
Але ти знай: заскучитись не вийде,
бо за маленьким ніжним котеням
росте грайлива, але хитра кицька
в якої сила рівна всім вогням…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586366
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Загублена в часі