Я так чекала, так чекала
тебе, любий, і віднайшла...
Та книга, ночами яку читала,
із рук на полицю вже відійшла.
Не читається вона, не читається -
думки ж бо зайняті і пусті.
І сон із безодні не повертається,
і спокій розп'ятий вже на хресті.
І руки, білі, як молоко,
тремтять від бажання до тебе скоріше
Бо ти - один. І тепер ніхто,
І нікого не треба більше.
Відчуваю підтримку твою німу.
А присутність твоя - міфічна.
Скажи мені, любий, чому
я до тебе іще не дотична?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2015
автор: Весна Туманова