Зіткало небо сум і дивину.
Зібрало у долоньки дощик-слізки.
Були знайомі ми у давнину.
Були з тобою ми з старої казки.
Тоді ми домовлялись,що знайду
Тебе я серед душ,що є на світі.
Тихесенько до тебе підійду,
Бо так ще не кохали!Хоч в лахмітті
Твоя душа зсивіла,хоч яка.
Та я тебе впізнаю і не кину.
Хоч море перейду!Та лиш ріка.
І я знайшла ріднюсіньку людину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586248
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2015
автор: Відочка Вансель