Я тебе на війну проводжала

Я  тебе  на  війну  проводжала  -
Я  тебе  на  війну  провела…
На  вокзалі  солдати  у  потяг  сідали,
Де  кінцева  зупинка  –  Війна…

Сонце  лагідно  в  хмарах  купалось,
На  пероні  гул,  крик,  метушня,
Ми  й  не  довго  з  тобою  прощались,
Бо  згубила  я  десь  всі  потрібні  слова…  

Що  сказати  в  тривожні  хвилини?
І  чи  мають  слова  хоч  найменшу  вагу,
Коли  ти  розумієш,  усвідомлюєш,  знаєш,
Що  він  їде  у  пекло  –  туди,  на  війну!?

Це  і  так  зрозуміло,  що  він  має  вернутись,
Це  і  так  зрозуміло,  що  ти  будеш  чекать,
Але  там…  там  сердита  з  косою  гуляє,
Там  снаряди  і  кулі  швидше  думки  летять!  

Голосити  і  плакати  -  певно  що  марно,
Не  поможуть  благання,  погрози,  мольби.
Він  іде  добровільно  –  вперто,  тихо,  спокійно,
За  велінням  та  поликом  серця  й  душі!

Поїзд  рушив  з  перону,  я  пішла  із  вокзалу,
Крає  серце  та  душу  лиш  думка  одна:
Я  тебе  на  війну  проводжала  -  
Я  тебе  на  війну  провела…
07.06.2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586225
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 08.06.2015
автор: Північна