Тут без тебе нема чим дихати. Все густішає.
Навіть кисень гірський на груди лягає каменем.
Де би я не була, ніяк не зумію втішити
Своє серце, твоїм від'їздом тоді поранене.
Наче світ зупинився, щоб тобі вслід дивитися,
І тихцем змінив мої течії просто тишею.
Як непросто самій з собою тепер миритися,
Коли мов не сама, та наодинці залишена.
Навіть вірші до тебе здалеку важко пишуться,
Я для них відриваю душу тонкими клаптями.
Може не читай, нехай болі мої залишаться
Під словесними, заримованими печатями.
А коли прочитаєш, то моїх сліз побільшає,
Бо я знаю: тобі там важко і теж не байдуже.
Тут без тебе нема чим дихати. Все густішає.
Навіть крові по венах руху не чутно майже вже.
07.06.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2015
автор: Альбіна Кузів