Вечір тихо доспівує пісню свою,
Догорає вогонь в опівнічну годину.
Тільки я в темноті одиноко стою,
Ще чекаю свою, найдорожчу, єдину.
А довкіл ні душі, а довкіл тишина.
Своїм чорним крилом ніч усе накриває.
Може дуже за день притомилась вона.
Й в снах солодких мене вже тепер споминає.
Душа у тривозі і серце у муці,
І став нелюбий мені без коханої вік.
Всього тільки день ми із нею в розлуці,
А серцю чомусь здається що більше ніж рік.
Догорає вогонь, тільки вітер дмухне,
Розворушить іскру наче болячу рану.
Тихше вітре не вій, нехай мила засне,
Тихше вітре не вій, бо розбудиш кохану.
В темноті тільки я одиноко стою,
Догорає вогонь в опівнічну годину.
На любов найдорожчу чекаю свою,
На свою неповторну, у світі єдину.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2015
автор: Василь Надвірнянський