Вогнем зригнула в небі блискавиця,
І розщепила дерево смереки.
Мов кров гаряча потекла живиця,
Та скрип пронісся,наче плач лелеки.
Зареготали громами небеса,
Здалося,що земля здригнулась наче.
Тоді малий я під кіпкою вівса,
Ховався,й чув,як ліс тихенько плаче.
Грім реготав ще довго наді – мною,
А я ховався у вівсянім снопі.
Стікали мої сльози борозною,
Зливаючись з струмочком у окопі.
Гриміло,блискало,ревіли води,
Я наляканий, ворухнутись не смів.
В безсилля перед силами природи,
Повірив я тоді, назавжди врозумів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585877
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2015
автор: Василь Надвірнянський