Ми у тенденції за новим, за новим справжнім, що не ціниться тепер у нашому житті.
Ми як сигарета, що тліє, поміж пальців, і дим - це наше життя. Але життя це короткий проміжок, не знаєш коли згаснеш, коли останній подих зробиш, коли дотлієш. Я виріс, але свою тенденцію зберіг, я не біжу за новим часом, але ціную справжнє, мені потрібне справжнє. Мені так хочеться його знайти і розділити. Бо поки тлію, хочеться його пройти разом. Можливо ви знаєте, як інколи буває важко, розділити свою втрату, біль. На вигляд міцний, але для себе я роздавлений. Хоча я вигляд не подаю. А так хочеться розділити своє життя і дотліти разом. Я на все готовий піти, аби лишень була зі мною ти. Чомусь я дотепер відпустити тебе не можу і переглядаю наші фотографії. І згадаю моменти, щасливі ті моменти нашого життя. І знай тобі я завжди радий. Дотліти лиш бажаю я з тобою. Я дотепер тебе кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585846
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2015
автор: Frenik