Я допізна ніяк не засну
У думках,що шумлять наче жито.
Я тобі напророчу весну,
А сама повернуся у літо.
У ранкові тумани впущу
Сонні зорі,мов перлів намисто.
І нап'юся з джерел я води,
Що в душі задзвенить так іскристо.
Дожени свою долю,не жди,
Від весни та й до літа-два кроки.
У полях,де цвітуть пшениці,
Де стежину вистелюють роки.
Де пробігло дитинство мов птах,
Юність маревом ніжно торкала.
Проминає життя у роках,
У гаях,де зозуля кувала.
Трави буйні,солодкі меди,
Де життя я вдихала мов трунок.
Де кохання я буду нести,
Те кохання,той літній дарунок.
Я сьогодні ніяк не засну
У думках,що шумлять наче жито.
Я тобі напророчу весну,
А сама повернуся у літо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585791
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2015
автор: Леся Утриско