***

Знову  гримить  у  серці  твоїм
і  вітри  стогнуть.́
Чи  не  від  туги  столітньої  душі
вони  немов  скажені  рвуться
дощі  у  тобі  ллються
і  блискавка  вбиває  наповал  всю  радість.

Мо,  принесе  у  серце  твоє  щастя
промінь  сонця
чи  пелюсток  запашної  трави.
Чи  голос  матері  чи  брата  і  сестри.

Мо,  згине  відчай  той  душевний
від  лікувальної  ре  ноти
Зіграй  щось  серцю  своєму.́
А  краще  затанцюй  танок  той  жвавий
і  розжене  всі  смути  бідної  тої  душі
що  плаче  від  слова  недоброго
страху  собачого
розмови  недокінченої.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585662
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2015
автор: Сонцесяйна