Квилить вітер і гойдає
Із зір павутину.
Він мене вже не кохає
Четверту хвилину.
Дощ всі зорі змив із неба,
Покидав у річку.
Як мені цілунків треба
На усеньку нічку.
Вечір кинув місяць в ліжко,
Що я не стежила.
Натомила свої ніжки.
Світом я ходила.
Там тебе милий шукала,
Йшла навіть по морю.
Та лебідкою я стала,
З тобою говОрю.
А ти дивишся й не бачиш.
Лебідонька біла.
За любовь мене пробачиш?
Й що літать посміла? ..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585600
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: Відочка Вансель