Небо обіймало землю теплими руками сонця. Хвилі, гнані грайливим вітром, котились по безмежному полю. Неподалік із страждальної землі випинався шматок будівлі. На самісінькому його вершечку височіла, хитаючись на пальчиках, постать. Її тіло було струнким. Злегка хвилясте волосся кольору сонячного снігу сягало плечей і делікатно обрамлювало бліде обличчя, на якому сяяли поцілунком небес очі. Погляд пронизував світ навколо. В ньому колихались краплі болю.
Сильний подув вітру огорнув постать, змушуючи одяг тріпотіти. Вона хитнулась і зістрибнула з руїн. Ноги, доторкнувшись до землі, зігнулись в колінах. Пучки пальців пройшлись по густій зеленій траві. Світ навколо буяв життям.
Гірка посмішка розплилась на обличчі.
"Земля, споєна кров'ю…"
* * *
Вогонь палахкотів у небі, пожираючи світ навколо. Було так боляче і важко. І невпинно-надоїдливий голос новин щодня повідомляв про нові смерті. Реальність конала в агонії війни.
* * *
Повітря розпанахав гучний звук і все навколо раптом зникло. Сліпуче сяйво враз накрило очі, забираючи із собою життя.
* * *
Тоді небо плакало дощем, а світ навколо – кров'ю. На розвалинах віри осідав тихий воєнний пил. І смерть спинилась лиш з останнім серцем.
* * *
Юнак звівся на ноги. Вітер колихав білосніжне волосся. Лагідні промінчики сонця зазирали у небесні очі. Погляд, сповнений іскорок суму, вкотре озирнув світ, що чекав свого кінця. Залопотіло пір'я і в повітря здійнялись два крила.
Ураганний порив вітру пронісся по полю. Постать зникла. На землю, поволі кружляючи, опустилось велике біле перо.
復活身
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585577
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: Fukkatsumi