Ти майже нічого не знаєш про неї,
Ні нитки на тканому полотні…
Лиш тягнуться звечора вто́мні лілеї,
Затиснуті вазою в крайнім вікні.
Ти знаєш про неї – ну, майже нічого.
А може то марення, вдарена млість?
Лиш сукню вихоплює вітер за рогом,
Й за мить вже з балкону струмує «Хардкіс».
Ти знаєш про неї… нічого майже.
І боязко мрії виношуєш плід.
Та знай же: щодня в павутинні вітра́жнім
Вона завмирає під зда́лений слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585573
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: Юлія Кириленко