Поглянь уверх, он там сузір’я Діви,
Волосся Вероніки поруч, Лева,
Сузір’я Чаші й Ворона є зліва
В безмісячній нічній безодні неба.
А згідно з давнім старогрецьким міфом,
Сузір’я Діви в час, давно прожитий,
Було, немов богиня Афродіта,
Краси й любові символ непохитний.
Коли богиня тяжко сумувала,
Гірка сльозина падала вдолину,
І там прекрасна квітка проростала
Із зір космічних золотого пилу.
Сестра зірок – ця квітка Айстра зветься,
Вона є символ вірного кохання,
І всупереч морозам не здається, –
Всміхнеться літечка теплом останнім.
21.06.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585471
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: Martsin Slavo