Маленький сину… Мій маленький,
Як важко так без тебе жити,
Не пам’ятаю ні хвилини,
Аби тобою не тужити.
Тужити з сльозами на волі,
Й тримати серце у неволі,
І час що лине так рікою,
Та ми не разом, не з тобою.
І це загадка злої долі,
Вона тримає все в долоні,
Тримає спогади в мені,
Вони живуть у кожнім дні.
А я все днями так гадаю,
Кохаю я тебе… Кохаю,
А ти маленький у вісні,
Явись!!! Побудь у тім бутті.
Побудь хоч там де ми лиш разом,
Де все щасливо як й тоді,
Де ми кохані були й вірні,
Раділи митям у житті.
Побудь із батьком мій маленький,
До мене ніжно притулись,
І витри сльози що скотились,
Й з щоки зривалися у низ.
Скажи мені що буде добре,
І так як вмієш усміхнись,
Поглянь очима в мої очі,
І дуже сильно обійми.
І стукіт серця мого й твого,
Заб’ють кохання унісон,
З сльозами важко прокидаюсь,
Адже ось це був лише сон.
А.А. Отченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585430
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.06.2015
автор: Андрій Анатолійович Отченко