Так легко я відкрила навстіж двері,
з балкону скинула твій бісів мотлох
і різко ставила всі крапки на папері,
та спогади ще не зітерла в порох…
І легко видалила б всі свої сторінки,
де купи постів, фото і смішних історій.
Про себе лаялась в усі відмінки
Та почуття не їдуть в крематорій.
Так відчайдушно все ховаюсь в нори,
палю мости, руйную всі дороги.
Натомість усередині ламаються опори
І серце завмирає від тривоги.
Мене так мучить твій онлайн в інтеті,
і телефонний номер страшно загубити
без тебе щось не так на цій планеті...
Прощай. Але я мушу розлюбити...(
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585374
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2015
автор: Загублена в часі