Зайнявся місяць над селом,
Буденний галас змовк.
А я за крихітним столом
Сиджу, немов самотній вовк.
Блукає привид по стіні -
Свічі до дня горіти.
Напевно хтось таки з рідні
Прийшов погомоніти.
Щось повідати нове,
Чи те, що наболіло.
І тихо в сутінках пливе
Його прозоре тіло.
Сиджу не кліпаючи оком
І навіть подих зачаїв.
Чекаю, може пройде боком
Один з таємних гультяїв.
Здригнулась стомлено свіча
Сльозою восковою,
Та гість гуля й не поміча,
Що він удвох зі мною.
Привик, мабуть, до самоти
Яку не описати
І, під покровом темноти,
Під ранок вийшов з хати.
А вперта тиша сповиває
Мої й без того сірі очі.
І тільки привид один знає
Які сумні самотні ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585324
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2015
автор: Леонід Федорів