Тебе нема, знов душу біль розоре,
І запече у грудях знову жаль.
Вже не махне тепер крило прозоре,
Не понесе нас двох у синю даль.
Напевно так між нами мало бути,
Щоб серце в грудях вмерло від жалю.
Щоб я тебе повік не міг забути,
Ні разу не сказав тобі «Люблю».
Уже минули незворотні дні,
Вже час між нами вибудував межу.
Та важко все ж подумати мені,
Що я вже нині не тобі належу.
Та треба залишатися людьми,
Щоб не пропасти як билина в полі.
Як жити нам рішаємо не ми,
Обоє ми залежимо від долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585322
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2015
автор: Василь Надвірнянський