Минає сум скорботи Нерби,
Знайшовся диск - відлуння жар.
А я звертаючись до неба,
Шукаю знов сім"ю Стожар...
Десь там сплели вуаль русалки,
Накинувши із бронзи сіть.
Диявольської Вежі балки,
Торкнулась я через блакить...
Де гострий зір, і гострий розум,
Віншує скупчення Плеяд...
Жреці збирають вранці роси,
Благословляючи обряд.
Бо, не знайшовши якось броду,
Йшла Альціона до вінця...
Підстерегло насилля вроду,
І гнів небачений Тільця.
Такий спокійний, мирний наче,
Затопче, тільки стережись,
Коли десь Фрейя гірко плаче,
І просить нишком:" Відзовись..."
Прикраси зоряні субару
В камінні, диво - пектораль...
Не відкладуть скорботи кару,
Закляттям впавши на скрижаль.
Очікуючи рівнодення,
Палає зоряний вогонь -
Бог Агні шле своє знамення,
Поєднанням обох долонь.
02.06.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584966
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 02.06.2015
автор: Лина Лу