Пробач за те, що полюбила,
що серце віддала своє...
І за любов, що погубила,
мені пробач за те, що є...
Щока вмивається сльозою,
сумують очі і душа..
Сумує серце за тобою,
та знаю добре – не твоя...
А я повірила, гадала,
що почуття брехать не сміють...
Наївною була, хоч знала –
не можна більш нікому вірить...
Пробач мені за всі слова,
що із душі летіли щиро..
Пробач за те, чого нема,
пробач за те , що полюбила...
Пробач, пробач за ясні ночі,
що забирали сон у нас...
Я б подивилась тобі в очі ...
хоча б на мить , хоча би раз...
Пробач, прошу тебе, благаю,
не згадуй словом ти лихим...
Що буде далі я не знаю –
Бог є на небі , буду з Ним...
Пробач за те, що ятрить душу,
коли згада, що ти був мій...
Тепер тебе забути мушу –
від сну збудитись марних мрій...
Smeri4ka
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584864
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Smeri4ka)))))