Хотів би додому,
До рідної хати,
Та вже не чекають
Ні батько, ні мати.
Ні батька, ні неньки,
А ми пам`ятаєм
Ту хату стареньку,
Подвір`я над гаєм.
Димар похилився-
Покрівля чорніє,
І дим той, що вився,
Уже не сивіє.
І піч широченна
Не має горіння,
Чомусь розоренна,
Одне лиш каміння.
До рідної хати
Хотів би вертати,
В колисці щоб брата
Й сестру колихати.
Щоб знову вернулась
До мене та сила,
А мама усіх
Пиріжками вгостила.
З глибокого льоху
Стоянчик дістала,
Сметаною й сиром
Усіх частувала,
А батько ніс косу
З широкого гаю,
Зробивши покоси,
До самого краю.
Тепер в те минуле
Лиш в мріях полину,
Давно позабули
Усе, що покинув.
Хотів би додому
До рідної хати,
Щоб там зустрічали нас
Батько і мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584814
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Анатолій Сулим