Земля конає й стогне,
І люди мов вовки.
А блок – пости бетонні,
Холодні їжаки.
Стоїть старенька плаче,
Залишилась сама.
А в небі ворон каркне,
Поживи в полі тьма.
Застило в горлі слово,
Озвався громом стріл.
Попався людолову,
Синочок у приціл.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584809
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Василь Надвірнянський