Він лоскотав її слова, а в них кольорові букви,
тиша розчинялась гарячим поцілунком і чаєм,
розпеченим серцем, ніби лавою терпли руки
ті осілі хвилини, здавались безмежним раєм.
Музика їх тіл, тільки починала грати
протяг пахнув жіночим парфумом і мокрим вечором,
трояндою і ромашкою пяніли дві наступні кімнати,
хребці на її голій спині, здавались солодким бісером.
Її маленька шия сховалась між його губами,
він грав рукою з її розсипаним волоссям,
вона обхопила його спину своїми беззахисними руками,
найгучніший вечір помер в секундному безголоссі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584793
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Міша Малюк