Павук
Розставив павутину,
Заманює у свої сіті
Людину.
Павутина сплетена
З ласки,
Поцілунків, обіймів,
Жагучої казки.
Вона палає,
Він бажає,
Що заважає?
Ніхто не знає.
Коли вона помилиться
Востаннє?
Хто придумав
Кохання?
Чи це Божа витівка,
Чи витвір диявола?
Про що вона думала,
Коли ставки ставила
На життя?
Вже нема вороття.
Що буде коли життя
Розмножити?
А себе з Богом
Утотожнити...
Усмішка –
Павук сміється,
Навколо неї змія
В’ється.
Воїну це байдуже,
Вона – воїн,
Життя – райдужне.
Коли планети
Перетворяться в молекули?
Коли серце задихнеться
Спекою?
Коли настане блаженна гармонія?
Може я всього лиш азот
В сполуці амонію.
Може мене зовсім
Немає.
Так – немає,
І я це знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584760
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: foramenifera