Не звик клясти ніколи і нікому,
Та нині я натягнута струна,
На сході України, в домі мому,
Іде неоголошена війна…
Спочатку Крим, його взяли без бою,
І взяв його північний наш гарант,
Потім Донбас, тут дав рашистам зброю -
Ракети, танки і системи «град»…
А ще брехню розсіяв по країні,
Дійшло до того, що їмо дітей…
І піняться… У них вся морда в слині,
Хоч зовні ще нагадують людей.
Прошу вас – відступіться, пане Путін,
В своєму домі раду ми дамо
І не брешіть, а говоріть по суті,
Бо в нас тепер вас всі зовуть «ху…ло».
Не хочемо ми жити, як в Росії,
А мріємо про краще для людей,
Повірте, що для нас ви не месія,
Убивця ви, загарбник і «злодєй»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584726
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Віталій Назарук