Багато літ, ще розливався Світязь,
Збирав з довкола таючі сніги,
Вода стояла, наче сильний витязь,
Охороняв озерні береги…
Та в ніч одну зібрався люд з усюди,
І мову у гурті вели про те,
Що більш затоплень берегів не буде,
Канал прорити - діло це святе.
За ніч одну зійшли високі води,
Садили огороди і хмелі,
Не було більше лихоліть природи,
А на землі родили врожаї…
А по каналі в озеро глибоке,
З Саргасових морських солоних вод,
Вугрі пливли в озера синьоокі
І на шляху не мали перешкод.
Змінилося життя і Світязь нині,
Гортає історичні сторінки,
Сліди каналу, як якась святиня,
Що люди прокопали на віки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584615
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2015
автор: Віталій Назарук