Піднявши крила, відлітає Травень...
Дочерпуючи квоти і ліміт,
прощально пестить буйне різнотрав'я,
розкішний веселковий різноцвіт.
І жаль розлуки... холодом повіяв,
проливсь дощем... А він хотів – теплом!
О, трудівниче! Ти розумно діяв.
Дощ так потрібен! Не смутній чолом.
Творець краси! Твоі живі картини
без краю, без початку і кінця,
у сяйві барв і ди́ханні неспиннім –
достойні Геніального Митця!
31. 05.2015 р.
Фото з власного саду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2015
автор: Світлана Моренець