Я себе старим ще не рахую,
Хоч роки біжать із джерела,
За собою ще таки слідкую,
Ще рівці рівняю із чола…
Очі ще не зовсім потускніли
І немає у очах злоби,
Думи в небеса знов відлетіли,
Щоб вернути крапельку роси…
Заробити хліб свій я ще можу
І образити нікому не даюсь,
Стану в стрій, проллю ще кров ворожу,
Поки ще нікого не боюсь…
Онучата світяться, мов зорі
І щебечуть наче солов’ї,
Хрест сіяє в місті над собором,
Де ікони світяться святі.
Я цілую магію Волині,,
Де мелодія лунає скрипаля,
Де ліси і де озера сині,
Де для кожного із нас свята земля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584419
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2015
автор: Віталій Назарук