Плаче по ночах небо угорі,
Слізьми вниз злітають діаманти,
Вечір вже давно в небі догорів,
Північ настає, бо б’ють куранти…
Б’ють, немов колись - мовкнуть солов’ї,
Вже давно сумують перелази,
Ми лише одні на святій землі,
Діаманти - відшліфовані алмази…
Хмари пролетять і впадуть зірки,
Нагадають перше нам кохання,
Перший солод наш, мед, що був гіркий
І на двох єдине покарання!
Але та любов піднімає ввись,
По лугах цвітуть ранкові роси,
Ми вже не такі, як були колись,
В солов’їному, п’янкому стоголосі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584418
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2015
автор: Віталій Назарук