о безнадіє і надіє,
мої супутниці живі.
я знаю, моє серце мліє,
коли приходите ви дві.
моє життя без вас пустує,
мої слова без вас мовчать,
а доля вперто все крокує,
кладе свою тверду печать.
а дні...минають і минають.
а ніч приходить у мій дім
і душу мою вперто крають
думки, які лишають слід у нім.
хто переможе: страх чи сльози?
чи може в вічність понесуть
мене чиїсь страшні погрози...
вони ж життя моє крадуть!
ех, частка правди, де ж ти ділась?
яка у твої втечі ціль?
ти до надії притулилась?
або ж розсипалась, як сіль.
неначе сіль на свіжі рани...
твоя відсутність обпекла,
поруйнувала усі плани,
які складала на життя.
але окрім тої розрухи,
ти принесла думки нові,
які прибрали усі слухи,
що відчувала на собі.
та що б не сталося - я знаю,
я маю невеличку ціль.
життя цікаве є без краю:
хочу відчути все у нім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583953
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2015
автор: Кучерявка