Вишивали хмари на небі мережку
Білим по блакитному, мов місячну стежку.
Котилося сонце, сміялася днина —
Працьовите літо попрало перини,
Стікали росою на шовкові трави —
Комусь щоб смачніше, іншим для забави.
Цілувала руки маленька комашка,
Милували очі волошка й ромашка.
Розчісував вітер хвилясте волосся...
...Нехай заживає все, що не зрослося!
26.05.2015
[img]https://i.pinimg.com/280x280_RS/b9/e2/bc/b9e2bc5783a5e8f5fee2ba02195c65fb.jpg[/img]
[img]http://dlm4.meta.ua/pic/0/28/19/J9wuvRSEgh.jpg?&srd=dlm2.meta.ua[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2015
автор: Яна Бім