Дві хвилини – і вічність ціла…
Ніби віхола впала біла…
Від порогу і до порогу
Розвели нас шляхи-дороги…
Та з утратою не змирюся!
Я до тебе – весь час горнуся…
Хоч я душу в тривозі краю,
Та – вернися!! – в мені волає,
Перекочується і кружить,
Тихим шелестом вітру тужить,
Ніжно квіти в траві торкає,
Виникає і пропадає –
Переливом мелодій лине!
Найцінніші – оті хвилини…
Зимна доля – дзвінок в дарунок
Принесла, наче твій цілунок!
(Я кохаю тебе, кохаю!!!)
Вибачаєшся, та благаєш
Щось про зустріч ти без упину,
Я – про те, щоб в лиху годину
Обійшла тебе вража зграя.
(Я кохаю тебе, кохаю!!!).
Дві хвилини – ключі до раю.
Бережи себе! Я чекаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2015
автор: Ірина Лівобережна