Ми не навчились рахувати числа

Ми  не  навчились  рахувати  числа.
Ми  із  напруженим  завзяттям
Звиваємо  по-ширше  гнізда,
Висиджуємо  гаманці  пузаті,
А  до  сусідніх  маєм  дужі  очі,
Хоча  і  ніжні,  хоч  дівочі,
Хоч  із  сльозою,  хоч  іскристі.
Ми  не  навчились  рахувати  числа.

Ми  не  навчились  рахувати  числа.
Ми  неустанно  вчились  добавляти
І  відбавляти  в  смак  і  щоб  корисно,
Довжини  й  ваги  вчилися  ковтати.
Ми  навіть  вчились  рахувати  квіти.
Нарахували  вже  усе  у  світі.
Та  сипле  з  тонких  ший  намисто.
Ми  не  навчились  рахувати  числа.

Ми  не  навчились  рахувати  числа.
Гуртом  і  батька  й  дітька  били.
Під  пітним  наглядом  статистів
Когось  із  гурту  загубили,
Сховали,  з'їли  чи  забули,
Нехай.Те  все  уже  минуле.
Та  от  десь  там  у  небі  наш  Всевишній
В  одній  із  граф  червоним  впише
Великий  гак  й  вимогу  стисло:
"Навчитись  рахувати  числа!"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58363
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 10.02.2008
автор: Vovk