Акацій цвіт мене чарує,
П”янить, дурманить, звеселя.
Здається: літо дім будує
І щастям світиться земля.
Я серед цвіту загубилась
Акацій ніжних,як блакить,
Росою з квітів їх умилась
Й замріялась чомусь на мить.
Віночок одягнувши білий,
Мов наречена, усміхнусь.
Мене дерева зрозуміли
І я на хвильку зупинюсь.
Забуду біль, гіркі тривоги,
В тумані квітів загублюсь.
Хай злі попереду дороги,
Та їх я зараз не боюсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583593
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: Віта Замана