Сьогодні Бог всім долі роздавав.
А я стояти в черзі не навчилась.
То я пішла...Лиш Янголик обняв,
Щоби сльоза так гірко не котилась.
Коли прийшла додому,то знайшла
Я свою долю,що вже вклалась спати.
Таке моє...Рідненьке Янголя,
Що навіть сонне вміло цілувати.
Тоді сам Бог до мене підійшов,
Щоби я більше в черзі не стояла.
Що попросить?..Із щирих молитов
До нього я тихенько промовляла:
-Лиш збережи всіх тих,кого люблю.
Хай проживуть здорові,щасливенькі.
Я так тебе мій Боженьку молю...
За всіх моїх ріднесеньких,рідненьких...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583550
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: Відочка Вансель