Вогонь

Вогонь  горить,  хоч  вітер  й  злива,
Вогонь  палає  та  димить,
Вогонь  пашить,  й  як  сонечко  мрійливе,
Промінням  хоче  нас  повить.
         Він  гуготить,  тріскоче  тихо,  
         Та  полум’я  його  цвіте.
         І  все  одно  –  чи  радість,  лихо...
         Для  нього  це  усе  пусте.
Підкинув  дров  –  і  нестрашні  вже  бурі,
Додав  іще  –  і  вітер  не  зляка,
Хоч  гілочку  ти  кинь  –  ні  кучугури
Не  заметуть  його.  Природа  це  така.
       Та  досить  знехтувать  цим  правилом  важливим,
         І  не  підкинуть  палива  у  вогнище  своє,
         То  поступово,  хай  і  не  миттєво,
         Воно  погасне  геть  і  вже  не  спалахне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583438
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: foramenifera