Вже постмодерн до нас, як слід, дійшов:
анархія всміхається в руїнах,
днів монохромне життєдоміно
застигло в позі спійманої риби.
Кругом самі алюзії життя:
сумні хрести, голгофи та розп’яття,
і скомкано-невміле каяття
зависло, мов метелик над багаттям.
Нам, замість замків справдішніх химер,
ув очі трохи б крапель реалізму,
аби промить кришталикову лінзу
від пороху епохи постмодерн…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583287
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2015
автор: ptaha