Душа моя, що тополиний пух,
Випорхує з тіла і блукає.
Зірвала давній та сверблячий струп -
Років громаду, - візьми їх, плає.
Очищуся в легенькім сповитті
І надщесерце зрину в синяву.
Молитись буду, щоб у цім житті,
Призначене пізнати рандеву.
Користю сповнитись ради добра,
Теплом ділитись, що в серці маю.
Терпляче нести даного хреста,
Все до денця вичерпати з паю.
23.05.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2015
автор: Валентина Ланевич