* * *
З кривих дзеркал очей фальшивить сонця схлип,
Дрес – код єства холодно – сіро – сірий.
У міжклітинні десь блукає хижий блиск,
Бо храми душ – правдиві чорні діри.
Черговий усміх скромний – часто просто фарс.
За склом товстим – порожня суть таємна.
Немає світла. Сутінь – в профіль чи в анфас.
І біль – не біль. Душа – конячка темна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583010
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: Віктор Насипаний