Колись в дитинстві я знайшов
Обріз старий і поржавілий,
На ньому ще тьмяніла кров,
І навіть літери виднілись.
Чи може хтось його сховав,
Чи впав в бою його господар?
Щось може б тато розказав,
Та не було спитать нагоди,
Хоч знав з його скупеньких слів,
Що ними нищили повстанці
Московсько-сталінських катів,
Фашистських ворогів-поганців.
-Ти відстрілявся,- я сказав,
-Хоча й годишся ще для бою!
Й, змастивши, я його сховав
Десь там у лузі під вербою.
Але згадав його тепер
І зрозумів, що помилився,
Бо знов російський кровожер
За край наш кігтями вчепився.
І так подумав я собі
Що мусить й цьому поколінню
Він послужити в боротьбі
За незалежність України.
13.5.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582959
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: тарпик