* * *
Як багато нині в нас тяжко́го -
Радіації, нітратів і кислот,
Суєслів'я і зневіри в Бога,
Злих думок і болісних турбот.
Скільки ран в душі позатягалися,
Але скільки ще вогнем печуть...
Скільки тих образ позалишалося,
Що ні спать, ні їсти не дають...
Не знайти ваги, щоб всі їх зміряти,
Не позбутись, хоч видзюрюй кров.
Є одна надія - палко вірити
В зцілення, яке несе любов.
Бо допоки з сеї благодати
Випада хоча б краплина нам -
Все на світі можна подолати
Всупереч незгодам й ворогам.
© Валерій Лавинюков 22.05.2015 (це вірш мого чоловіка)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582936
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: Лавинюкова Тетяна