Прости мені що я не бачу
Переінакшую реальність своїм зором
Пробач мені що вже не плачу
За мене плаче дощ холодний
Маскую почуття ховаю
Думками умертвляю світло
Було мені дано багато
Лишився попіл що летить за вітром
Та серце моє він не гріє
Тому прощаюсь з сонцем небокраєм
І тихо каюсь в безнадії
Зробила те чого робити не хотіла
І жила я не так як думала
Що буду жити
Ото ж актор брехливий я і клоун
Противилась єству своєму і собі брехала
Благословіння я занапастила
дитину і сама себе вбивала
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582934
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: Arthelga