як риба без води
стою перед морем і дивлюся вгору
де плавають хмари у мілкому небі
вони ховаються від очей чужотворних
бо сім'я для них - це небо і море
бо насправді прагнуть польоту
зійти з небес на землю
і плавати у морі
P.S. Ми подібні цим хмарам. У нас є все для щастя: інша людина поряд (нас сім мільярдів на цій планетній Землі!), радість можна спіймати в долоні і носити з собою в кишені, ми здатні любити натомість, коли нас люблять, ми вміємо усміхатися, і цим уже даруємо крихітку утіхи комусь, ми знаємо, як отримувати насолоду, і від цього черпаємо натхнення, ми здатні танцювати, коли нам заманеться, ми співаємо в такт свого серця.
Але ми забули про це. Земля насправді вкрита оберемками квітів, і ми їх топчемо. Хочемо заХМАРного всього, а самі ж вкриті цими хмарами, бо під ними ходемо.
Я впевнена, що за твоїм вікном знайдеться щось прекрасне. Бо ти дивишся прекрасними очима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582745
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Doll