(терції; із осінніх рапсодій)
*
Забута птахо серця, залітай -
Вже серпень згас... та глянь: вино розлито;
А у душі... – у ній такий розмай
І юнь така! – на сто замків закрита!
І спогади... – Ах, як самотньо нині!
Торкнись душі посрібленим крилом,
Давай разом твоїм святим пером
Напишемо поему тій людині,
Що стільки зим, як зникла у роках,
Забравши спокій, серце, частку долі!..
В яких, повідай птахо, у словах
Від щастя ключ? і від біди – паролі?
**
А пам'яті вогонь пече мені,
І знаю: тіло тлінне вже не в змозі
Печаль розлук і втрат спалить в вогні
Вина, – радію і тобі, й дорозі,
Що привела в мій дім по мріях сніжних –
Я так тяжію від своїх бажань
Тілесних! – Що ж, то лише часу дань!
А душу ти зігрієш словом ніжним, –
Сьогодні я і крихті щастя рад,
І ти мені – тим відголосом літа,
Тож наливай в бокали аромат
Таврійських трав і терпких губ Лоліти*!
**
А в нас вина – не випить до весни!
А в нім – настій із тих прожитих років,
В якім вона, надії, втрати, сни…
І клич доріг… і щастя тихі кроки;
Чекай, розраднице: моє нещастя в тім,
Що та циганка в юності гадала –
Чиї ж то очі напророкувала,
Та так і не вказала, де їх дім?!
Взяла з нас чорноока золотий,
Наворожила срібну птаху щастя, –
Я ж там щасливий був: я – молодий!
І доля днів тримала за зап’ястя!
–
Співуча, ворожи мені, гадай! –
Лише твоїм словам повірю знову,
Он бачиш: це на щастя нам підкова,
На неї… на любов... на місяць май…
*
Гадай – і душу словом сповивай! ...
-----
*по шумерських і давньогабрейських переказах – перша Жінка на землі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582671
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Касьян Благоєв