життя неначе потяг а іноді перон…

Безлюдний  перон,  бездушність  і  спокій,
Сіренькі  події,  безмежжя  і  г'рати.
Усе  заховалось,  усе  захололо
Від  сонця  проміння,  яке  не  впіймати.
Туманна  безодня  поглинула  потяг,
Що  мчав  по  старенькій  залізній  дорозі
Багато  таких  тут  колись  проїжджало
Але  не  спинився  назавше  і  досі...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582597
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Arthelga